Історія

З часу першої в історії людства наукової праці трактату Архімеда “О плавающих телах” вчення про гідравліку і гідравлічні машини та пристрої набуло важливого значення для життєдіяльності людини. З цією наукою та її численними додатками до практичних вимог людини пов`язані великі імена науковців як сучасності, так і ранніх періодів розвитку людства. Серед них Архімед, Ібн-Сина, ал-Біруні, Леонардо да Вінчі, І.Ньютон, Б.Паскаль, Л.Ейлер, Н.Є.Жуковський, С.Чаплигін, А.Крилов, А.Ляпунов, С.Корольов і багато, багато інших.Тому не дивно, що з перших років утворення Київського політехнічного інституту в ньому почали викладати дисципліни з гідравлічним напрямом. Це викликано рядом обставин. Проектування енергетичних установок та пристроїв або систем автоматичного регулювання неможливо без ґрунтовних знань в галузі механіки рідини та газу. Тому виникає необхідність викладати дисципліни подібного циклу майбутнім інженерам-механікам. В КПІ з`являються відповідні лабораторії (наприклад, гідротехніки, гідромашин і т.і.), які в подальшому перетворюються на кафедру. З перших років існування КПІ до навчальних планів механічних спеціальностей було введено дисципліну “Гідравліка”, яку викладав перший завідувач кафедри професор С. П. Шенберг.Він також керував курсовим проектуванням з гідравліки. В той же час за рекомендацією Н.Є. Жуковського на кафедру прикладної механіки був запрошений випускник Петербурзького університету Д. П. Рузський. В 1901 р. він захистив дисертацію на тему “Теорія гребних винтів” (це був перший захист у КПІ) і був удостоєний звання ад’юнкта. З 1898 р. до 1911 р. він читав лекції з теорії та конструкції гідравлічних двигунів, гідравліки, прикладної механіки, керував проектуванням гідравлічних двигунів і спеціальних насосних станцій, проводив практичні заняття з курсу турбін, організував гідрологічну лабораторію. В 1903 - 1906 р.р. при кафедрі прикладної механіки організовується лабораторія мастильних речовин. В 1908 р. при кафедрі водних шляхів в аудиторії 162 головного корпусу КПІ організовано кабінет гідравліки. На базі цього кабінету в 1922 р. засновано кафедру гідрології, якою завідував відомий вчений проф. Є. В. Опоков. Секцію гідротехніки очолював професор Ф. Ф. Іванов. Діяльність кафедри була тісно пов’язана з гідрологічною секцією комісії з вивчення природних багатств України при Всеукраїнській Академії Наук. Пізніше на базі кафедри гідрології КПІ засновано науково-дослідний інститут водного господарства України, до відання якого передано проблеми, які належать до будівництва гребель, каналів, шлюзів, морських і річкових споруд, а також до меліорації земель.Професор С. П. Шенберг згадує, що в 1911 р. пощастило добути деякі кошти і приміщення, в якому було встановлено одноступеневий відцентровий насос, виготовлений в майстернях інституту. Йдеться про перший крок до створення лабораторії гідравліки. Дещо пізніше в лабораторії гідравліки створено експериментальну установку гідравлічного тарану. В 1915 р. в лабораторії встановлюють гідравлічну турбіну потужністю 10 кВт. Для вимірювання потужності турбіни застосовано гальмівний динамометр. Перекачування води з колодязя в напірний резервуар здійснювалося за допомогою одноступеневого відцентрового насоса. Резервуар розміщувався на другому поверсі головного корпусу інституту.Кафедра гідравліки була створена на механічному факультеті в 1930 р. першим завідувачем кафедри був обраний професор С. П. Шенберг, випускник механічного факультету КПІ 1903 р. Кафедра читала курси гідравліки, насосів і компресорів, вела курсове проектування для всіх спеціальностей КПІ, а також обслуговувала спеціалізацію “Газові турбіни”. В 1930 р. кафедрі було надано нове приміщення для кабінету з 2-х кімнат площею 50 кв.м.Деякі курси лекцій слухали одночасно студенти двох і більше відділень. Наприклад, студенти механічного та інженерного відділення слухали разом лекції з гідравліки, гідравліки і гідравлічних двигунів, теоретичної механіки, прикладної механіки. Навчальні плани спеціальностей передбачали значну кількість годин для загально інженерних предметів. З усіх дисциплін поряд з лекційним багато часу відводилося практичним заняттям для того, щоб студенти одержували не лише достатню теоретичну підготовку, а й тверді та глибокі практичні знання і вміння застосовувати їх на виробництві. На хімічному відділенні, наприклад, практичні заняття становили 57,5% усього навчального часу, тоді як у Петербурзькому технологічному інституті лише 39,4 %. Водночас така кількість годин була менша, ніж у західноєвропейських політехнікумах зокрема у відомому Цюріхському політехнікумі, де на практичні заняття відводилося 67,3 % усіх навчальних годин. Таке співвідношення лекційних і практичних занять забезпечувало підготовку висококваліфікованих фахівців.З 1936 р. кафедрою завідує професор Г. І. Сухомел (в подальшому академік АН УРСР).Кафедра успішно розвивається, для гідравлічної лабораторії відведено 2 нових приміщення площею 104 кв.м. та 124 кв.м. У 1936 р. склад кафедри гідравліки був таким: зав. кафедрою, доцент, старший викладач, 2 асистенти, 2 старших лаборанти, 2 старших препаратори. В лабораторії кафедри було обладнано три відділення: гідравлічне, насосне, вентиляторно-компресорне. Кафедра розробляє низку наукових завдань з гідравліки та гідромеханіки, пов’язаних з процесами в хімічній промисловості. Творча праця талановитих вчених, наявність необхідної матеріальної бази сприяли розвитку науки, дослідницької роботи, становленню наукових шкіл. З 1936 р. Г. І. Сухомел, розвиває новий науковий напрям, пов’язаний з фундаментальними дослідженнями руслових потоків та рухом суден в обмежених фарватерах. Серед вихованців цієї школи професори І. Л. Розовський, В. В. Смислов та ін.З початком Великої вітчизняної війни кафедра гідравліки у складі інституту була евакуйована до Ташкенту. Діяльність співробітників кафедри в Ташкенті не припинялася і була спрямована на організацію виробництва нових видів оборонної продукції на базі нових технологій, в тому числі з використанням гідрофікованих верстатів та систем гідравлічного приводу. Завідувачем кафедри гідравліки в Ташкенті працював доцент С. І. Циткін.Після реевакуації із Ташкенту до Києва в 1944 р. колективу кафедри гідравліки належало виконати великий обсяг робіт по відбудові та обладнанню лабораторій, які були знищені під час окупації Києва німецькими загарбниками. (в приміщеннях лабораторій кафедри в головному корпусі під час окупації німцями були влаштовані конюшні). Але не дивлячись на труднощі, кафедра розпочинає роботу. Налагоджується учбовий процес. Проводяться всі види навчальних занять. Співробітники кафедри та студенти після занять працюють на об’єктах інституту і кафедри, відбудовують лабораторії, виготовляють своїми силами лабораторні стенди.Після війни кафедру гідравліки очолив доцент С.І. Циткін.На кафедрі відроджується науково-дослідна робота. Продовжуються дослідження проточної частини турбін під керівництвом доц. В. П. Циткіна. В цей же період було виконано серію глибоких досліджень в галузі компресоробудування, проведених доцентом кафедри В. П. Кривошеїним. В 1956 р. кафедру очолив проф. Мхітарян А.М. Прихід на кафедру професора Мхітаряна А.М. ознаменувався розвитком науково-дослідної роботи, розвиваються зв’язки та співробітництво з промисловими підприємствами. Він багато зробив для розвитку кафедральних лабораторій. Основним напрямом його наукової діяльності було управління суміжним шаром. Під його керівництвом в КПІ була створена перша велика аеродинамічна труба, що дозволило плідно співпрацювати з авіаційним заводом ім. Антонова та виконувати важливі госпдоговорні наукові роботи на замовлення промисловості. На кафедрі під керівництвом Мхітаряна А. М. створюється студентське конструкторське бюро, працює аспірантура. Мхітарян А. М. вважав, що науково-дослідна робота є важливим фактором підвищення якості підготовки висококваліфікованих кадрів. В 1958 р. він видає підручник для технічних вузів “Гідравліка та гідромеханіка”, який присвячує 60-річчю Київського політехнічного інституту. В 1961 р. кафедру гідравліки КПІ очолює к.т.н., доцент Піщенко І. А., котрий до цього працював в інституті Гідромеханіки АН УРСР. Предметом його наукових інтересів є реологічні особливості рідин та гідромеханіка багатофазних потоків. Під його керівництвом активізуються зв’язки з інститутами АН УРСР, науково-дослідними організаціями та промисловими підприємствами (інститут гідромеханіки АН УРСР, Московський інженерно-будівельний інститут, міністерство промисловості будівельних матеріалів, науково-технічне об’єднання ім. Фрунзе, м. Суми та ін.). На замовлення підприємств України виконуються важливі науково-дослідні госпдоговірні роботи, пов’язані з вирішенням проблем гідро- та пневмотранспорту матеріалів, добування та збагачення корисних копалин. (Південний гірничозбагачувальний комбінат, найбільший в Європі Просяновський комбінат збагачення каоліну і ін.). виконавцями цих робіт були Скочеляс Б. А., Яхно О. М., Овсянников А. І. Для читання лекцій на кафедру залучаються видатні вчені АН УРСР (проф. Розовський І.Л., проф. Силін М. С., Пивовар М. Г. та ін.). В 1967 році Піщенко І. А. захистив докторську дисертацію. Під його керівництвом на кафедрі були виконані й захищені кандидатські дисертації Скочелясом Б. А. (1966 р.) та Яхно О.М. (1968 р.) в 1968 р. після смерті Піщенко І. А. кафедру очолює доц. Гузов М. З. Під керівництвом доц. Гузова М. З. на кафедрі набули розвитку роботи по фільтрації води та загальній гідравліці. В 1970-1971 р.р. кафедрою завідував доц. Скочеляс Б. А., фахівець з гідравліки багатофазних потоків, гідро- та пневмотранспорту матеріалів та загальної гідравліки. В цей час була проведена модернізація лабораторії гідравліки, створюється навчально-методична база з курсів, які читали викладачі кафедри студентам факультетів КПІ. Кафедра в той час обслуговувала 8 факультетів інституту. Доцент Скочеляс Б. А. працює в КПІ з 1958 року. Відмінник вищої школи СРСР, відмінник освіти України, заслужений викладач КПІ, протягом 16 років працював деканом по роботі з іноземцями КПІ. Був членом Фахової Ради ДАК при Міносвіти України. З 1975 по 1979 р.р. був відряджений МВССО СРСР до Алжиру, де працював завідувачем кафедри в Національному інституті легкої промисловості м. Бумердес.1972-1973р. завідувачем кафедри працював проф. Кичигін А. П. Цей період характеризувався розвитком напрямку, пов’язаного з проектуванням та впровадження гірничих машин.З 1973-1974 р.р. завідувачем кафедри працював професор М. Т. Романенко, запрошений до КПІ з МВТУ ім. Баумана (Москва). На початку 70-х років стала відчутною нестача кваліфікованих інженерних кадрів у галузі гідроприводів, гідромашин, гідро-пневмоавтоматики та систем керування. Для підготовки інженерів-механіків з даного фаху в Київському політехнічному інституті в 1965 році на механіко-машинобудівному факультеті було створено кафедру “Гідропневмоавтоматика та гідроприводи”.Першим завідувачем було призначено О. Ф. Домрачева, який створив і впродовж багатьох років успішно розвивав науковий напрям у галузі машинобудівного автоматизованого гідроприводу, зокрема з розробки систем керування та позиційних слідкуючих гідроприводів. Основну частину її співробітників було переведено з кафедри “Металорізальні верстати” механіко-машинобудівного факультету: О. Ф. Домрачев, Ю. В. Єлісеєв, В. О. Федорець, М. Н. Педченко, Г. К. Погорський, Н. М. Дяченко, В. В. Овчарук. З Ленінградського механічного інституту на кафедру перейшов працювати доц. К. Л. Навроцький (тепер професор МАДІ, доктор технічних наук). З кафедри технології машинобудування на нову кафедру перевівся доц., к.т.н. В. С. Лисенко. На кафедрі тривалий час працювали доц. В. І. Копилов і доц. М .М. Яковлєв. Протягом порівняно короткого терміну було розроблено навчальні плани і програми, створено нові лабораторії, поставлено навчальний процес і розпочато підготовку фахівців.Методичну допомогу, а також допомогу щодо організації науково-дослідної роботи нової кафедри надавали відомі вчені в галузі гідроприводу та гідромашин: професори МВТУ ім. Баумана С. С. Руднєв, Д. А. Бутаєв, Д. Н. Попов, В. Н. Прокоф’єв, професор КІІЦА Т. М. Башта, професор НІАТ В. Л. Лещенко, професор Станкіна О. Н. Трифонов, професор МАДІ Т. А. Сиріцин, с.н.с. інституту машинознавства АН СРСР д.т.н. Є. В. Герц, наукові співробітники ЕНДМВ професор В. Л .Коробочкін, с.н.с. В. І. Щербаков і О.В.Ложкін.На кафедрі в цей час проходять стажування викладачі ВУЗів Німеччини, Болгарії, Чехословаччини та ін. зарубіжних країн, а також з політехнічних інститутів Ленінграда, Мінська, Харкова, Уфи, Риги. В цей період кафедра провадить велику роботу з автоматизації машинобудівних об’єктів засобами гідропневмоавтоматики та гідроприводу.Проблему вирішували в двох напрямках: розробка та дослідження гідроприводів для цифрових систем керування (О. Ф. Домрачев, Г. М. Нестерчук, Ю. В. Єлісеєв, В. А. Байкалов, В. К. Буслов, В. Б. Буяльський, О. Ф. Луговський, А. В. Узунов, Т. Г. Таурит); розробка та дослідження гідравлічних циклових систем керування (А. Ф. Федорець, М. Н. Педченко, Г. Ф. Радченко, Б. М. Жолудь, В. Н. Павлюк, М. А. Новік та інші). Дослідження проводились на замовлення та впровадження Київського заводу “Буддормаш”, “Червоний екскаватор”, виробничого об’єднання ім. С. П. Корольова, механічного заводу ім. Петровського. Було розроблено методи числового розрахунку на ЕОМ гідравлічних засобів автоматизації. Конструкції гідравлічних механізмів виконано на рівні винаходів і захищено більш як сто п’ятдесятьма авторськими свідоцтвами. Розроблено і впроваджено низку пневмогідравлічних генераторів імпульсів із широтною модуляцією сигналу (завод хімічного машинобудування “Прогрес” та верстатобудівний завод “Комсомолець”, м. Бердичів.В 1975 р. відбулось об’єднання кафедри “Гідропневмоавтоматики та гідроприводу” з кафедрою “Гідравліки, компресорів і насосів”. Об’єднану кафедру, яка отримала назву “Гідропневмоавтоматики і гідравліки”, очолив професор М. Т. Романенко. Відзнакою об’єднання стало взаємне збагачення “гідравлічного та автоматичного” напрямків навчальної та наукової діяльності. Свідченням цього стало систематичне залучення студентів до науково-дослідних робіт, пожвавлення наукової роботи викладачів та поповнення рядів наукових співробітників з числа аспірантів - вихованців кафедри. В ці роки було досягнуто високого рівня підготовки інженерів, на кожні дві групи випускників кафедри припадало близько 10 відмінників, котрі отримували дипломи з відзнакою.На той час на кафедрі гідравліки найважливішими були дослідження реологічних властивостей спеціальних рідин, виконувані О. М. Яхно, а також дослідження з гідромеханіки технологічних процесів у хімічній промисловості, що проводилися під керівництвом доцентів: В. З. Аверіна, М. З. Гузова, Б. А. Скочеляса, наукові дослідження і розробка виконавчих пристроїв трубопровідної арматури під керівництвом М. Т. Романенко за участю В. В. Чкалова, В. А. Сняткова, В. Ю. Мельника, А.Ф. Сухоносова, О. П. Губарєва, Ю. О. Пижикова та ін. В 1979 р. завідувачем кафедри було обрано Яхно О. М., котрий в 1986 році, працюючи на кафедрі, захистив докторську дисертацію.Проф. Яхно О. М. - працює в КПІ з 1965 р. автор більш як 300 наукових праць, в тому числі 14 монографій. Директор інституту прикладних проблем гідроаеромеханіки та теплообміну при НТУУ “КПІ”. Має відзнаки “Заслужений діяч науки і техніки”, “Відмінник вищої школи СРСР” та “Відмінник освіти України”,"Академік Вищої школи", Член експертної Ради ВАК України, член фахової ради ВАК України та методичної ради при Міносвіті по гідравліці. З 1975 р. по 1976 працював завідувачем кафедри в м. Габрово (Болгарія).Яхно О. М. продовжує розвивати науковий напрям, започаткований Піщенко І. А. - дослідження гідродинаміки реологічно складних речовин. Крім цього, на кафедрі проводяться роботи з удосконалення машинобудівного гідроприводу та дослідження гідромеханічних процесів в галузі хімічного машинобудування, хімічній та інших галузях промисловості.В цей час на кафедрі формуються наукові групи, які працюють в наступних напрямах: - розробка теоретичних основ гідродинамічних і теплообмінних процесів у реологічно складних рідинах промислових систем (проф. О. М. Яхно, ст. викл. В. С. Кривошеєв, к.т.н.С. В. Носко, с.н.с. Г. І. Тимченко);- розробка методів удосконалення машинобудівного гідроприводу і засобів гідроавтоматики ( доц. В. С. Лисенко, доц. В. К. Буслов, к.т.н. Т. Г. Таурит) по цій тематиці доц. В. В. Чкалов захистив докторську дисертацію;- створення методів автоматизованого схемотехнічного проектування в машинобудуванні (проф. В. В. Чкалов, с.н.с. А. Ф. Сухоносов, О. А. Коваленко);- удосконалення методів математичного моделювання гідромеханічних процесів в системах (проф. М. І. Єфремов, доц. В. М. Турик);- створення методів розрахунку та проектування спеціальних гідравлічних систем та пристроїв (доц. В. З. Аверін, доц. О. Ф. Луговський, доц. Б. А. Скочеляс, к.т.н. О. П. Губарєв та ін.);- розробка питань теорії витікання емульсії та суспензії в обмежених об’ємах (доц.В. А. Ковальов, С. А. Бібіков, Н. П. Пильник, Т. Г. Проценко).Доцентами В.К. Бусловим та Д. Д. Рябініним виконувались актуальні для промисловості теоретичні та експериментальні дослідження динамічних процесів в елементах гідроприводів та гідропередач. Оригінальні результати було одержано при дослідженні та розробці п’єзогідравлічних приводів О. Ф. Луговським та О. В. Узуновим. Нові науково-технічні розробки, що стосуються дослідження гідроізоляційних покриттів проводів і гідро-ударних пристроїв було передано на машинобудівні підприємства доц. В. С. Кривошеєвим і ст. викладачем П. П. Ящуком; результати наукових досліджень регулюючих пристроїв спеціальних систем впроваджуються в промисловості науковими співробітниками кафедри А.П. Губарєвим і Ю.О. Пижиковим.Тривалий час заступником зав. кафедри з НДР працювали В. С. Кривошеєв та с.н.с. Р. Д. Цирендоржиєв. В цей час активізується студентська науково-дослідна робота на кафедрі. Регулярно проводяться студентські наукові конференції. Це сприяє підвищенню якості підготовки спеціалістів.Фахівці, підготовлені кафедрою, працюють на підприємствах найрізноманітніших галузей промисловості у конструкторських бюро, заводських лабораторіях, проектно-технологічних і науково-дослідних закладах, а також безпосередньо у виробничих службах. Багато випускників кафедри стали керівниками у різних галузях промисловості: О. А. Бідний, В. А. Байкалов, С. М. Богданов, В. А. Коваль, В. І. Науменко, О. М. Жилін, В. І. Цирфа, І. О. Харченко, В. В. Кавецький та ін. Серед випускників кафедри є доктори й кандидати наук, серед них В. Б. Струтинський, Ю. Б. Беляєв, К. О. Гогаєв, С. В. Гришаков, Г. Г. Грабовський, В. А. Коваль, О. Ф. Луговський, М. А. Новік, Г.Ф.Радченко, Л. Ю. Ніколаєнко, Р. І. Солонін, О. П. Губарев, І. О. Фоменко, В. К. Буслов, В. О. Дунюшкін, О. Т. Башта, О. В. Узунов, В. А. Ковальов, А. В. Злобін, В. М. Павлюк, А. Л. Каплинський, Ю. А. Мусієнко, О. С. Самохвалов, С. В. Носко, В. В. Скурський, І. І. Сєрих та ін.У 80-х роках навчальний процес на кафедрі ведуть 16 штатних викладачів. До навчального процесу залучаються також провідні фахівці промисловості. Значна робота проводиться по забезпеченню навчального процесу навчально-методичною літературою. В 1985 році кафедра отримала нові приміщення в корпусі № 7. На цих площах під керівництвом доцента Б. А. Скочеляса була створена нова лабораторія гідравліки, яка оснащується новими лабораторними стендами, частину з яких кафедра закуповує, а частина виготовляється власними силами з широким залученням студентів.Крім того, в 1990-1991 р.р. на кафедрі було змонтовано дві гідродинамічні труби для вивчення аеродинамічних процесів та створено лабораторію САПР.Значні зміни відбулись на кафедрі після 1990 року. На кафедрі були відкриті нові спеціалізації: електропневмоавтоматика, технічна гідромеханіка, трансмісійні передачі. З цією метою розширена і лабораторна база кафедри, створені нові лабораторії: аеродинаміки, з двома аеродинамічними трубами; кавітаційних досліджень та реології на базі науково-дослідної лабораторії автоматичних методів проектування; САПР з сучасною комп’ютерною технікою; мікропроцесорної техніки та ін.З’явився перший досвід кафедри у підготовці магістрів. Під керівництвом О.М. Яхно та Д.Д. Рябініна п’ятеро перших магіст-рів 10 липня 1999 р. захистили магістерські роботи (Галаша Ю. С., Романюк О. В., Маришев І. С., Борсук О. В., Мельник О. Г.).Серед досягнень кафедри у розвитку наукової діяльності слід відзначити створення в технічному університеті (КПІ) в 1994 р. науково-дослідного інституту прикладних проблем гідроаеродинаміки та теплообміну (директор О. М. Яхно). Наукова тематика НДІ ПП ГАТ пов’язана з вирішенням проблем тепломасообміну на АЕС, дослідженням реологічних властивостей робочих рідин гідроприводів літаків (АНТК ім. О. К. Антонова), розробка гідравлічних систем керування вітроагрегатами, процесами переміщування не змішувальних рідин за допомогою кавітаційних технологій і т. ін.Наукові дослідження та розробки засобів “САПР в машинобудуванні” пов’язані з автоматизацією проектування та дослідження складних динамічних систем, які вміщують елементи різної фізичної природи: електронні системи управління, електро-гідравлічні, пневматичні, електричні виконавчі двигуни, механічні передачі і трансмісії, електромагнітні перетворювачі та ін. За час роботи у цьому напрямку під керівництвом професора В. В. Чкалова створено ряд програмних продуктів (СПАРС, ПРАМ, ПРАНС, АLLTED), які впроваджено на більш як 40 підприємствах та організаціях бувшого СРСР (найбільш важливі із них: АНТК “Антонов”, АТ “АТЕК”, ОКБ “Буддормаш” - Київ, НДІ Гідро привод, ВПО “ФЕД” - Харків, ВПО “Ротор” - Черкаси, ВО “Уралмаш” - Катеринбург, ЧТЗ - Челябінськ, ОКБ “Нафтомаш” - Баку, ВПО “Дальрибсистемотехніка” -Владивосток та ін.), та в далекому зарубіжжі (США, Болгарія, Корея, Китай та ін.). Найбільш розвинутий програмний комплекс ALLTED отримав торгову марку в США. Науковий напрям, який пов’язано з прикладними проблемами фізико-хімічної гідромеханіки неньютонівських рідин, очолює проф.. О. М. Яхно. До цього напрямку належать реологічні дослідження розплавів та розчинів полімерів, нафти і продуктів її переробки, розробка математичних моделей, що визначають гідродинамічну поведінку рідин у різноманітних технологічних процесах. Розроблені кавітаційні змішувачі для безперервного змішування в трубопроводах та дискретного - в резервуарах, а також конструкції пристроїв для виробництва кінофотоматеріалів. Ряд розробок демонструвався на республіканських виставках.За матеріалами досліджень видано шість монографій, більш як 200 наукових статей, отримано 50 свідоцтв про винаходи. Результати досліджень використано авторами у 12 кандидатських та двох докторських дисертаціях. Продовжуються роботи по вдосконаленню засобів та систем гідроприводу та гідроавтоматики які виконувались протягом багатьох років під керівництвом Домрачева О. Ф. в них приймали та приймають участь В. С. Лисенко, В. К. Буслов, Ю. В. Єлісеєв, М. Н. Педченко, В. А. Байкалов, О. Ф. Луговський, О. В. Узунов, Т. Г. Таурит та інші. Замовниками робіт були Волзький автомобілебудівний завод (м. Тольятті), Київський завод будівельно-шляхових машин, приладобудівний завод ім. Петровського, ім. С.П. Корольова та інші. Проф. Луговський О. Ф. очолює напрямок робіт по розширенню елементної бази засобів гідроавтоматики. Під його науковим керівництвом створюються нові високоточні позиційні приводи, швидкісні клапани та інші пристрої, що використовують п’єзоелектричні перетворювачі. Він очолює науковий напрямок, пов’язаний з вивченням властивостей ультразвукового диспергування рідини в тонкому шарі та в фонтані. Проведені дослідження дали змогу розробити ряд ультразвукових диспергаторів для отримання аерозольних факелів із заданими характеристиками. Напрямок дослідження імітаційного моделювання та розробки дискретно логічних систем до об’єктів та задач гідропневмоавтоматики припадає на наукові інтереси О. П. Губарєва і О. В. Узунова. Розробка бази даних до імітаційних моделей виконана у співпраці з Аверіним В.З., Пижиковим Ю. О, Аверіною Т. В. та Платоновим О. Д.Доцент Турик В. М. зосередив свої дослідження на вивченні когерентних структур в турбулентності обмежених потоків в вихрових апаратах. Ці напрямки наукової діяльності отримують багатостороннє висвітлення на щорічних наукових конференціях, у яких беруть участь провідні фахівці країн СНД, України та вихованці кафедри з близького та далекого зарубіжжя.Значна робота виконується в галузі видавничої діяльності. В останні роки фахівцями кафедри, а також у співпраці з іншими кафедрами та інститутами підготовлено і видано ряд монографій, учбово-методичних та навчальних посібників з грифом Міносвіти України та інших наукових та навчальних видань. Всього видано 16 монографій, учбових посібників та інших наукових і навчальних видань та більш як 30 методичних вказівок до лабораторних та практичних занять і до курсових робіт і проектів.В 1999 році при кафедрі був створений навчальний центр “КПІ-ФЕСТО” разом з провідною австро-німецькою фірмою “ФЕСТО-ДІДАКТІК”. Науковим керівником центру призначено професора Яхно О. М.Завдяки цьому на кафедрі з явились нові спеціалізації, такі як мехатроніка, яка є одним з прогресивних напрямків прикладної гідромеханіки і автоматики.В 2003 році відкрито філіал кафедри в представництві фірми Rexroth (Baseh Group), що значно збагатило можливості навчання студентів з напряму гідроавтоматика.Співпраця з іншими підрозділами інституту охоплює не тільки напрямки наукових досліджень та видавничої діяльності, але й таку нову справу, як сертифікаційні випробування та дослідження. У складі незалежної сертифікаційної лабораторії, яку створено на механіко-машинобудівному факультеті, плідно працює група гідравлічних та пневматичних випробувань. Кафедра також підтримує зв’язки з учбовими закладами багатьох зарубіжних країн. Викладачі кафедри працювали й проходили стажування в зарубіжних університетах. Проф. Яхно О. М. в 1975-1976 р. працював завідувачем кафедри в інституті м. Габрово (Болгарія), підтримував наукові зв’язки з ВУЗами Китаю, Польщі, Болгарії. доц. Буслов В. К. в 1987-90 р.р. працював викладачем в Національному інституті нафти й газу м. Бумердес, Алжир; доц. Гузов М. З. - викладав гідравліку в університеті в Індії; доц. Домрачев О.Ф. - працював викладачем на Кубі; доц. Педченко М. Њ? - в 1979-83 р.р. працював викладачем в Національному інституті легкої промисловості Алжиру м. Бумердес; доц. Скочеляс Б. А. - в 1975-1979 р.р. працював завідувачем кафедри в Національному інституті легкої промисловості Алжиру м. Бумердес; проходив стажування в Харбінському політехнічному інституті - Китай, підтримував зв’язки з ВУЗами Польщі, Болгарії; проф. Чкалов В. В. - проходив стажування в Англії, працював і продовжує працювати в США. Кафедра приймає участь в підготовці спеціалістів з числа іноземних громадян для зарубіжних країн. На кафедрі навчаються студенти як з країн близького так і дальнього зарубіжжя. В аспірантурі КПІ на кафедрі навчалися й успішно захистили дисертації (керівник Яхно О. М.): громадяни Чехословаччини, Сірії та Іраку. Крім того, на кафедрі проходили стажування громадяни Польщі (2), Китаю (4) та Болгарії (3) (науковий керівник - проф. Яхно О. М.).За ініціативою кафедри рішенням ВАК України в КПІ створено спеціалізовану Вчену Раду по захисту докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальності механіка рідини газу і плазми. Це стимулює роботу співробітників кафедри, захистили докторські дисертації Луговський О.Ф. та Губарев О.П., з’являються докторанти (Турик В. М., Узунов О. В, Ковальов В. А.) та аспіранти. Кафедра своїми силами забезпечує кадровий склад викладачів. На кафедрі захистили дисертації і працюють: Яхно О. М. - д.т.н., професор, Скочеляс Б. А. - к.т.н., доцент, Буслов В.К. - к.т.н., доцент, Луговський О. Ф - д.т.н., професор, Ковальов В. А. - к.т.н., доцент, Коваль О. Д - к.т.н., доцент, Носко С. В. - к.т.н., доцент, Кривошеєв В. С. - к.т.н., Губарєв О. П. - д.т.н., професор, Узунов О. В. - к.т.н., доцент, Таурит Т. Г. - к.т.н., с.н.с. А всього за останні 40 років на кафедрі підготовлено і захищено 8 докторських та 18 кандидатських дисертацій. Професор Яхно О. М. підготував п’ять докторів наук і 16 кандидатів наук.Кафедра підтримує творчі зв’язки з університетами України: Черкас, Сум, Харкова, Львова, Алчевська, Дніпропетровська. В результаті плідної роботи в галузі навчальної та наукової діяльності кафедра зайняла провідне місце серед профілюючих кафедр України і стала головною в державі по підготовці спеціалістів в даній галузі.Останнім часом вперше на Україні кафедра в співдружності з Австро-Німецькою фірмою ФЕСТО почала готувати фахівців за спеціальністю механотроніка, яка є синтезом спеціальностей обчислювальної техніки, електроніки та пневматики.На цей час на кафедрі процюють : професора - 3, доцентів - 14, навчально-допоміжний персонал - 11, науково-дослідний сектор - 5.